Для батьків



У ШКОЛІ ПОВІСИЛИ ОГОЛОШЕННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ. 

Тепер його обговорює весь світ!

Це вічне питання: де починаються і закінчуються обов’язки школи? За що відповідають батьки, а за що – вчителі?Одна школа в Португалії вирішила раз і назавжди прояснити це питання, розвісивши на дошках оголошення, яке з тих пір стало дуже популярним. Коли його текст оприлюднили на Фейсбуці, він розлетівся по всьому світу.Ось це оголошення: «Шановні батьки! Ми хочемо нагадати вам, що такі чарівні слова, як «доброго дня», «будь ласка», «дякую» і «вибачте», вперше впізнаються вдома. Саме там діти вчаться бути чесними, пунктуальними і старанними, добре ставитися до друзів, поважати старших і вчителів. Саме вдома вони вчаться бути акуратними, не говорити з набитим ротом і кидати сміття в урну. Вдома вони також навчаються бути організованими, доглядати за своїми речами і не чіпати чужі. А в школі ми вчимо їх мови, математики, історії, географії, фізики, хімії та фізкультури. Батьківське виховання ми лише підкріплюємо, але не замінюємо його ». 
Інтернет в захваті від цього оголошення.

ВИРОСТАЮТЬ ПОФІГІСТАМИ І НЕВДАХАМИ



Книга для всієї сім'ї

докладніше дивитися тут***




Презентація "Насилля в сім'ї"

 докладніше дивитися тут***




Бесіда з батьками майбутніх першокласників

дивитися докладніше тут***



Лекція для батьків"Ми йдемо до школи"

дивитися докладніше тут***




Лекція "Заохочення та покарання дитини в сім'ї"

дивитися докладніше тут***



Батьківський всеобуч "Життя і спілкування в умовах ВІЛ/СНІД-інфекції в Україні"

дивитися докладніше тут***


План роботи педагогічного всеобучу

дивитися докладніше тут***



Орігамі "Листівка - сорочка з краваткою"

дивитися докладніше тут***


Орігамі "Кіт Дзі-Дзі"



Лекція "Педагогічна культура батьків"

дивитися докладніше тут***



"Притча про любов"

дивитися докладніше тут***


Казочка про Дерево Щастя

докладніше дивитися тут***




Поради батькам майбутніх першокласників

дивитися докладніше тут***




Букет - куля  троянд 


дивитися докладніше тут***



Лекція для батьків "Роль сім'ї у вихованні особистості"

дивитися докладніше тут***




Тренінг для батьків "Стилі виховання"

дивитися докладніше тут***


Лекція для батьків "Таємна мова дитячого малюнка"

дивитися докладніше тут***

Заняття - тренінг для учнів та батьків "Що для тебе важливіше ?"

дивитися докладніше тут***


Робимо обереги -Ляльки-мотанки

Лялька - мотанка

дивитися докладніше тут***


Лекція для батьків "Як навчити дитину правильно писати"

дивитися докладніше тут***



Лекція для батьків "Як навчити дитину читати"

дивитися докладніше тут***



Методичка для батьків


Рекомендації батькам

Подолання тривоги у дітей
Постійно підбадьорювати, заохочувати, демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях.
Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності.
Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей.
Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності.
Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей.
Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ.

Формування в дітей адекватної самооцінки
Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
Не перехвалюйте дитину, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть гідність іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте уголос свої можливості й результати справи.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (такою, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1. Заспокойтеся. Згадайте про свої колишні «успіхи», «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2. Не поспішайте. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі.
Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього. Порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації найзначущих для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 6. Хваліть виконавця, критикуйте виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 7. Найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 8. Не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 9. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.
Правило 10. Не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.


Сторінка для батьків.

Перебування дитини в третьому класі знаменується тим, що обов’язковими стають домашні завдання, а дітям ставлять оцінки. Усе це досить непросто для дитини. 
 Існують секрети для батьків щодо підтримки дитини в даний період:

1. Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні
для відпрацювання того, що в класі пояснював вчитель, інакше в довгострокову пам’ять знання не переходять.

2. Навички виконання домашньої роботи без допомоги і підтримки дорослого практично не формуються — такі особливості засвоєння навчального матеріалу дітьми в початковій школі.

3. Якщо батьки не контролюють і не допомагають виконувати домашнє завдання, то дитина може його не робити і не записувати.

4. Важливо спочатку перевіряти і зіставляти те, що дитина записала у щоденник, і те, що дійсно було задано (діти подекуди не записують частину завдань у щоденник).

5. Необхідно визначити конкретний час для виконання домашнього завдання і прагнути, щоб дитина робила уроки в один і той самий час.

6. Допомагати дитині робити домашнє завдання і перевіряти те, що дитина зробила.

7. Навчити дитину організовувати своє робоче місце для виконання роботи.

8. Показувати власний приклад організованості і зібраності.

9. Прийняти, що погані оцінки в процесі навчання неминучі, тому важливо не сварити дитину за них, а навпаки, допомогти розібратися.

10. Важливо сприймати оцінки як показники «навчальної температури»: двійка — це сигнал до того, що знання «приболіли» і їм потрібне лікування, а не мораль.

11. Не думати, що якщо мама й тато добре вчилися в школі, то їхня дитина обов’язково буде відмінником —ми всі різні.

12. Дитині нічим не допоможуть розповіді батьків про те, що вони закінчили школу із золотою медаллю, а до ВНЗ із червоним дипломом, зате тривожність можуть сформувати.

13. Якщо сварити дитину за двійки, то в неї може з’явитися шкільна тривожність, яка сильно впливатиме на успішність дитини. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо боятиметься, адже страх блокує пізнавальну діяльність.

14. Не вимагати від дитини більше, ніж вона може в даний момент.

15. Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок і не вимагати від дитини тільки високих балів — якщо мама дуже сильно переживає через оцінку, то й у дитини з’являється тривожність і страх не виправдати очікування мами.

16. Важливо вчити дитину порівнювати свої досягнення з її ж досягненнями, але за попередній період.

17. Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відзначати найменші просування у навчанні.

18. Ніколи не порівнювати досягнення дитини з досягненнями інших дітей.

19. Дитина повинна бачити, що помилятися — це нормально, що помиляються і мами, і тата і бабусі й дідусі.

20. Діти часто сприймають оцінку як визначення дорослими її особистості, тому треба бути дуже тактовним у спілкуванні з дитиною та вчити розділяти: «Я хороший, але в роботі я зробив  20 помилок і тому отримав 2».

21. Важливо дитину налаштовувати на те, що якщо вірити в успіх і намагатися, то все обов’язково вийде.




16 порад батькам  третьокласників
Порада 1
Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.

Порада 2
Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань.
Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання:
- Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня;
- Привчайте дитину вчасно сідати за уроки;
- Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви;
- Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;

Порада 3
Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.

Порада 4
Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.

Порада 5
Показувати дитині приклад організованості і зібраності.

Порада 6
Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі.
Для успішного навчання важливо:
- Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»;
- Чи знайоме дитині почуття відповідальності;
- Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;

Порада 7
Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.

Порада 8
Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню.

Порада 9
Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність.
Якщо дитина погано навчається, то:
- Вона втратила віру в свої сили;
- Боїться, що його спитають на уроці;
- Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем;
- Дорослі ставлять завищені вимоги;

Порада 10
Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент.
Що робити?
- Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …);
- Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання);
- Підбирати цікаві завдання;
- Уникати нервозності і невиправданих конфліктів;
- Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос;
- Обов’язково відмічати перші успіхи дитини;
- Намагатися розвинути в дитині почуття гідності;

Порада 11
Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок - якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.

Порада 12
Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів.

Порада 13
Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці.
Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.

Порада 14
Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.

Порада 15
Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».

Порада 16
Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.

Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.
- Письмові завдання варто чергувати з усними.
- Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.
- Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».
- Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.



Спеціалізовані Інтернет-сайти дитячої літератури

Поради психолога

Цікавий сайт, де знайдете багато відповідей на питання виховання та розвитку дитини     


                                               читати

Щоб діти були відмінниками
 

Як навчити дітей не засуджувати інших людей


Якщо ми хочемо, щоб із добрих, милосердних дітей виросли духовні, співчутливі дорослі люди, ми повинні відокремлювати осуд від моралі. Безумовно, є те, що правильно й неправильно. І все ж часто за завісою моральних принципів ховається осуд.

Незаміжня мама, дошкільник, який усе ще на грудному вигодовуванні, батько, який віддає перевагу природному вихованню, дитина, яка здобуває освіту вдома... Невже в сучасному світі цілодобового мовлення, миттєвого обміну повідомленнями з друзями по всьому світу та щохвилинного оновлення статусів у соціальних мережах у нас дійсно стало більше можливостей для оціночних суджень і висловлювання своєї несхвальної думки?

Ми спостерігаємо за способом життя й подіями, яких наше суспільство не знало раніше, і коли якісь ідеї суперечать нашим переконанням, ми часто нападаємо на них, намагаючись захистити себе.

Нові технології винесли осуд на перший план нашої колективної свідомості, він проявляється у формі посоромлення, що виливається із засобів масової інформації, Інтернет-тролінгу й упередженої журналістики. Засудження – це наша інстинктивна реакція на все те, що відрізняється від того, до чого ми звикли.

Давайте розглянемо цю сіру зону між добром і злом, в якій моральні норми часто набувають форми осуду й де традиціоналізм є нашим «безпечним місцем».

Моральність заграє з осудом

Усі так роблять. Ми засуджуємо людей, ідеї та вчинки, ґрунтуючись на тому, чого нас учили в сім'ї. І хоча в майбутньому ми можемо змінити свої сімейні порядки, у глибині душі наші переконання в тому, що правильно, а що неправильно, залишаться такими ж, як і раніше.

При цьому моральні цінності не в усьому залежать від виховання. Витоки моралі у сфері генетики. Недавнє дослідження доводить, що діти народжуються з основними моральними принципами. Співчуття й милосердя, так само як підозрілість і схильність до засудження, – це вроджені якості, які вкорінюються в нас, як у представників свого виду, й передаються нам генетично.

Прекрасним доказом генетичної обумовленості моральних принципів є тест на жалість, в якому взяли участь діти у віці починаючи із 3-х місяців. Їм запропонували вибір між двома іграшками (одна іграшка виглядала «дуже мило», а інша – «некрасиво, сердито»), і діти в переважній більшості вибрали «добру» іграшку. Діти хочуть робити правильно.

Але це ще не кінець історії. Фахівці вважають, що наш мозок не готовий до труднощів «сучасної моралі», яка складається з величезної кількості рішень, які ми повинні приймати щодня. Проблеми сучасного життя – нескінченний парад людей, вибору й подій – змушують деяких людей наполегливо чіплятися за моральні принципи, які можуть бути застарілими, необґрунтованими або неправильними просто тому, що люди бажають перебувати в суспільстві однодумців.

Засудження – часто не більше, ніж наша інтерпретація моральних правил поведінки. Так хто ж написав усі ці «правила»? Правила пише історія. Релігійні лідери, лідери громад і масових рухів сформували та змінили наше суспільство. Ось чому так важливо зупинитись на секунду й замислитись над запитанням: «А я взагалі-то поділяю думку всіх цих колишніх лідерів? Їхні переконання, судження й моральні принципи?». Швидше за все, відповідей «так» і «ні» буде порівну. Варто також замислитись над питанням, а чи не вчимо ми наших дітей застарілої версії того, що правильно й неправильно.

Ось п'ять порад батькам про те, як виховати дитину мудрою людиною, яка не поспішає засуджувати інших людей.

1. Уникайте казати: «Це неправильно», коли маєте на увазі «Я не згоден(а)»

Ваша дитина каже, що її шкільний друг лягає спати досить пізно, а її саму ви вкладаєте в ліжко в основному за розкладом. Ви інстинктивно хочете відреагувати негативно та припускаєте, що вони всією сім'єю допізна дивляться телевізор або грають у відеоігри. Зрештою, важливість нічного сну добре вивчена й доведена. Тим батькам не завадило би знати про це, хочете сказати ви.

Але є маленький виняток. У багатьох сім'ях пізніше укладання в ліжко розглядається – й навіть заохочується – як спосіб отримати задоволення від часу, проведеного разом усією родиною. Вечері в таких сім'ях бувають пізніше й відхід до сну відбувається пізніше, але діти щасливі, здорові й успішні.

Коли б ви не зіштовхнулися з тим, що виходить за рамки вашої системи цінностей, ставте перед собою запитання: «Це «неправильно» чи я просто не згоден(а) з цим?».

2. Уникайте казати: «Це правильно», коли маєте на увазі «Це соціально прийнятно»

Простіше кажучи, ми вчимося судити про людей по тому, як вони судять про нас. Коли ви росли, вас оцінювали та вчили вихователі, викладачі й сусіди... Грудне вигодовування на першому році життя дитини – це добре, а якщо це відбувається й далі, люди починають засуджувати. Чому? Тому що повноцінне грудне вигодовування не поширене (не є соціально прийнятним) в європеїзованій культурі.

Іншим позитивним прикладом є Попелюшка й той випадок, коли мачуха присоромила її за тонку талію, адже бути худим уважалось таким же недоліком, як і товстим. Соціально прийнятним є спосіб тієї чи іншої культури культивувати відповідність своїм стандартам.

3. Уникайте казати: «Це погано», коли маєте на увазі «Це для мене нове, я ще як слід це не обдумав(а)»

Уявіть ситуацію: протягом перших двох років життя дитина спить на підлозі. У нашій країні це все одно, що відправити дитину спати в собачу будку на вулицю, і мало хто може зрозуміти, навіщо батькам позбавляти малюка ліжечка. Насправді, дитяча кімната – це безпечне середовище для досліджень і здобуття дитиною самостійності. Класичний стиль Монтессорі.

На жаль, ця концепція для більшості людей є новиною, і вони просто відмовляються бачити будь-який сенс у використанні підлоги в якості ліжка. Люди намагаються приховати свій шок і хитають головою, чуючи таку «божевільну ідею». Однак нове не обов'язково є поганим.

4. Перш ніж запропонувати свою думку, подумайте, чи дійсно вона ваша

Переконання суспільства вкорінюються твердо та глибоко. Шукайте приклади протилежної громадської думки, показуйте їх своїм дітям та обговорюйте відмінності.

  • В Японії матір можуть звинуватити в невиконанні обов'язків у ставленні до дитини, якщо вона укладає спати малюка в його кімнаті. У багатьох європейських країнах не схвалюють, коли діти сплять у кімнаті батьків.
  • У Швеції, якщо ви повернете дитяче автомобільне сидіння обличчям уперед, а дитині ще не виповнилося одного року, вас можуть заарештувати. В інших країнах, навпаки, вважається дивним, якщо дитина сидить на сидінні спиною до напрямку руху.
  • У Сполучених Штатах розпивання одного келиха вина під час годування грудьми може привести до звинувачення в заподіянні загрози дитині, незважаючи на те, що немає наукових доказів того, що це шкідливо.

Це приклади громадського несхвалення під виглядом моральності. Такі судження часто набувають форми праведного гніву, що може перетворитися на ще один вид залежності. Батькам дуже важливо розуміти різницю.

Або ще краще: не нав’язуйте дитині свою думку. Висловіться з приводу того, з чим ви згодні або не згодні, і дайте малюкові свободу зробити власний висновок і прийняти власне рішення з певного питання.

5. Заохочуйте неструктуровані ігри дітей

  • Вільні, неструктуровані ігри допомагають дітям ставати більш співчутливими, моральними людьми. Переваги вільної гри численні й різноманітні.
  • Різноманітні іграшки, такі як дерев'яні кубики, чудово сприяють неструктурованій грі. Зробіть крок назад і дозвольте вашій дитині бути дитиною.
  • Освітній успіх (особливо в природничих науках та математиці), навички вирішення проблем, доброта, співчуття й емпатія - це лише деякі з додаткових переваг, які дає дітям вільна гра.

Виховання дітей з чітким поняттям про те, що таке добро та зло, є однією з найбільших батьківських цілей. Так ми перетворюємо добрих, співчутливих дітей у дорослих однодумців. Важливо прагнути до того, щоб дитина відстоювала того, хто зазнав поразки, боролася за нього (якщо той цього заслуговує). Важливо, щоб вона знала, що, врешті-решт, найголовніше - те, як ми ставимося до кожної людини, з якою зустрічаємося в житті.

Для того, щоб допомогти дітям відмовитися від засудження та прийняти толерантність, необхідно переглянути власні пріоритети в сьогоденні та в майбутньому. Визначення добра та зла - це пошук балансу між усвідомленням і конформізмом, балансу, який повинен відповідати потребам та способу життя кожного члена вашої родини.

Ешлі Трекслер


                   
                              ЕСЛИ РЕБЕНОК УМЕЕТ ЧИТАТЬ, НО НЕ ХОЧЕТ
10 проверенных поводов для чтения!

1. Чаще пишите ребенку записки. Лучше всего начинать с письменных указаний, где спрятан сюрприз.

2. Просите читать вам книги, которые малыш знает наизусть. Так ему легче будет продемонстрировать свое мастерство.

3. Не будьте критичны к выбору литературы. Пусть ребенок читает анекдоты, комиксы или книжки для самых маленьких. А если вас беспокоит вкус подрастающего чада – читайте ему вслух хорошую литературу.

4. Увлеките ребенка делом, требующим чтения. Организуйте домашний спектакль-экспромт и дайте ребенку текст роли для заучивания. Купите детскую кулинарную книгу и предложите приготовить что-то самостоятельно. Просите помочь вам, отыскивая в журнале статьи с нужным названием.

5. Попросите почитать вслух тому, кто этого делать не может. Например, ребенок может читать маме, чтобы ей не скучно было мыть посуду. Или младшему брату, чтобы показать свое превосходство. Или бабушке, которая плохо видит. В такой ситуации ребенок не будет сравнивать свою технику чтения с родительской. А поводов для гордости у него прибавится.

6. Найдите малышу друга по переписке. Ребенка или взрослого, родственника или чужого человека. Главное, чтобы тот писал короткие, но интересные письма и делал это достаточно регулярно. И сами не забывайте писать письма, когда уезжаете в командировку и поздравительные открытки к праздникам.

7. Сейчас в продаже появилось множество интересных настольных игр, от участников которых требуется умение читать. Найдите игру, подходящую к возрасту и интересам ребенка, и играйте в нее всей семьей.

8. Предложите ребенку сделать собственную книгу или журнал.

9. Начните читать интересную книгу и остановитесь. Если сюжет книги захватит ребенка, он наверняка захочет узнать, что было дальше. Или можно пересказать интересную историю, “забыв”, чем все закончилось (текст истории, разумеется, должен быть под рукой).

10. Даже если малыш неплохо освоил чтение, не переставайте читать ему вслух. Иногда устраивайте семейные чтения, обсуждайте прочитанное. Развивайте в ребенке умение и желание превращать слова в яркие, живые образы и тогда он не сможет обойтись без книг.




                                                         НЕ КРИЧАТЬ

Многие родители обеспокоены тем, как перестать кричать на своих детей и начать с ними взаимодействовать. Но проблема большинства родителей в том, что хоть они и считают, что должны перестать кричать, при этом не верят в то, что есть другой способ привлечь внимание ребенка. В конце концов, это наша работа и обязанность – научить детей всему, а как еще можно заставить их слушать? Ведь наш крик их не ранит, они едва слушают, закатывают глаза и все равно знают, что мы их очень любим. Правильно?

Нет, неправильно. На самом деле крик пугает детей, он заставляет их сердца отвердевать по отношению к нам. И когда мы кричим, дети либо начинают бороться с этим, либо просто застывают и, так или иначе, это препятствует усвоению ими того, чему мы хотим их в этот момент научить. Более того, крича, мы приучаем детей переставать слушать нас, пока мы говорим на повышенных тонах. Если кажется, что ребенок совсем не пугается вашего крика, это всего лишь признак того, что он уже слышал его слишком много, и развил в себе механизмы защиты от этого – и от вас.

Независимо от того, как они показывают это, наш гнев отталкивает от нас детей всех возрастов. Крича на них, можно быть уверенным, что после десяти лет ребенок начнет отвечать тем же и будет бороться со всем в мире путем крика на протяжении всего подросткового периода. А так как его сердце будет уже ожесточено по отношению к нам, велик риск попадания под влияние плохих компаний. Мы потеряем наше влияние на детей как раз в тот момент, когда оно будет наиболее важным.

Хотите верьте, хотите нет, но есть семьи, в которых родители не кричат на своих детей. И речь не идет о тех семьях, в которых совсем отсутствует любая эмоциональность – все мы знаем, как это плохо. И речь также не идет о том, что в этих семья растут какие-то идеальные дети, на которых не нужно повышать голос, или это какие-то идеальные родители. Нет, это не так. Просто это семьи, в которых родители знают, на какие кнопки нужно нажать, чтобы не выливать свой гнев на детей, особенно если учесть, что часто мы кричим на детей, просто срываясь из-за своих собственных эмоций. Как это сделать?

1. Общаться с детьми уважительным тоном. Сказать им, что вы тоже учитесь быть родителями и иногда совершаете ошибки, но стараетесь стать лучше.
2. Понимать, что задача родителя №1 - это умение управлять своими собственными эмоциями, так как такое поведение поможет ребенку потом управлять своими. Дети учатся сопереживать тогда, когда мы им сопереживаем. И также они учатся кричать на нас, когда мы повышаем голос на них.
3. Помнить, что дети ведут себя по-детски! Они еще незрелые люди, буквально. Они проверяют все на прочность и экспериментируют, чтобы понять, как что-то устроено. Их лобная кора разовьется окончательно только к 20 годам, а до этого времени ими будут руководить в первую очередь эмоции, а уже потом разум. И, как и все остальные люди, дети не любят, когда их контролируют.
4. Не позволять себе срываться и брать ответственность за свое настроение на себя. Это в наших руках сделать себе что-то приятное и почувствовать себя лучше.
5. Стараться понять, что за эмоции – любые эмоции – чувствует ребенок. Такого рода эмпатия станет первым шагом на пути обучения ребенка и позволит управлять им. А когда ребенок поймет, что его чувства понимают, он научится управлять им и вместе с тем контролировать свое поведение, а желание пуститься «во все тяжкие» у него пропадет.
6. Всегда оставаться «на связи» с ребенком и пытаться смотреть на вещи его глазами. Когда дети чувствуют, что родители на их стороне, они сами начинают стараться вести себя как можно лучше.
7. Останавливаться, когда чувствуется приближение гнева и вовремя закрывать рот. И не принимать никаких действий, пока не успокоишься, даже если придется остановиться прямо посередине выкрикиваемой фразы. Дышать глубоко.
8. Обращать внимание на свои собственные чувства и пытаться «вырвать» себя из ситуации и посмотреть на нее со стороны. Гнев включает в себя много компонентов – это и страх, и грусть, и разочарование. Нужно дать ход этим компонентам в отдельности – если слезы наворачиваются, то пусть они выльются. И тогда гнев сам собой растает.
9. Найти прибежище своей собственной мудрости. Это может быть какое-то слово или мантра или представление ангелочка на плече. Это может быть что угодно, но к нему нужно прибегать в те моменты, когда гнев подступает слишком близко. На самом деле, это один из самых важных шагов!
10. Принимать конструктивные меры. Это значит попросить ребенка повторить что-то. Это значит извиниться перед ним за свое неправильное поведение. Это значит позволить капризному ребенку проплакаться, даже если это затянется на полдня. Это значит бросить все домашние дела и забраться с детьми под одеяло с книжкой, пока каждый не почувствует себя лучше. Это значит сделать шаг навстречу.

Есть плохая и хорошая новости. Плохая заключается в том, что делать это все очень сложно и требует огромного самообладания, и получаться будет далеко не всегда. Но нужно пытаться снова и снова. И снова. А хорошая новость состоит в том, что это работает! И с каждым разом будет становиться все проще не сорваться на крик, и остановиться перед тем, как раскрыть рот. Просто нужно двигаться вперед в правильном направлении. А самая лучшая новость состоит в том, что дети будут меняться прямо на ваших глазах. Вы увидите, как они будут стараться контролировать себя и не злиться. Вы увидите, как они все больше идут на контакт. И вы увидите, что они слушают вас тогда, когда вы совсем не повышаете на них голоса.

 Марина Осипова, социальный педагог



Один день з життя першокласника   Батькам на замітку. 

Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
 Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо дрібні, не вживайте образливих слів. 
Не підганяйте її. Розраховувати час — це ваш обов’язок. 
Не випроваджуйте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, втрачає силу. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть декілька лагідних слів, зауважте, що ви поважаєте її старанність і працьовитість, що любите її не зважаючи ні на що.
 Уникайте подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб мені не було за тебе соромно!" тощо.
 Забудьте фразу "Як ти вчився? Поводив себе гарно?". Зустрічайте дитину спокійно, не засипайте її запитаннями. Дайте їй розслабитись після важкого робочого дня.
 Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте. Якщо дитина замкнулась у собі, її щось турбує, не наполягайте на поясненні, нехай заспокоїться. 
Зауваження вчителя вислухайте у відсутності дитини, а вислухавши, не поспішайте сварити дитину. І говоріть з нею спокійно.
 Одразу ж після шкільних уроків не виконуйте з дитиною вдома розвивальні заняття. Дайте дитині 2-3 години для відпочинку, гри, спілкування.
 Не давайте дитині виконувати завдання без перерви. Після кожних 15-20 хвилин будь-якого розумового навантаження дитині необхідно відпочити 10-15 хвилин.
 Давайте дитині працювати самостійно, не стійте над нею. При необхідності — допоможіть їй, підтримайте словами: "Ти все вмієш", "Давай поміркуємо разом".
 При спілкуванні з дитиною не удавайтесь до виразу: "Якщо ти будеш добре вчитися (поводити себе), то..."
 Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути її справи. У сім’ї повинна існувати єдина тактика спілкування дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо її навчання і виховання вирішуйте без неї. 
Частіше звертайтесь до літератури для батьків. 
Звертайте увагу на стан здоров’я дитини. Найчастіше об’єктивні показники втоми: головний біль, поганий настрій. Не нагадуйте дитині перед сном про неприємні речі, про роботу. Почитайте книгу і допоможіть дитині розслабитись. Розмовляйте тихим, спокійним голосом.



 
 
 
 


Перші сходинки...

Уроки без стресу - 10 золотих правил!


Якщо спільне виконання домашнього завдання з дитиною зазвичай закінчується сварками і зіпсованим настроєм, якщо робити уроки з дитиною для вас не менша мука, ніж для нього самого, тоді ці правила для вас.

  Правило № 1. З'ясуйте причину

Якщо дитину ніяк не посадити за домашнє завдання, вона придумує нескінченні відмовки або навмисно тягне час, щоб не сідати займатися, обов'язково з'ясуйте, в чому причина. Важливо зрозуміти, чи поширюється ця неприязнь на всі уроки або на домашні завдання з якихось конкретних предметів. Якщо дитина в цілому не бажає сідати за уроки, тоді переходимо до Правил № 2 і № 3.

Якщо негативні почуття викликають цілком певні предмети, розпитайте, чому. Причин може бути безліч: дитині не дається предмет, не подобається вчитель, заняття з цього предмету викликають якісь неприємні асоціації і так далі. Читайте наше Правило № 8.

  Правило № 2. Дайте відволіктися

Як тільки дитина прийшла зі школи, не змушуйте її відразу займатися. Їй необхідна перерва, щоб переключитися і відволіктися від шкільних проблем. Ідеально, якщо на цю перерву припадуть обід або прогулянка на свіжому повітрі, чи активні ігри.

Зовсім маленьким школярам, можливо, варто і поспати. Все залежить від віку, темпераменту, стану здоров'я вашої дитини. Головне, щоб за уроки вона сіла відпочивши  і зі свіжою головою.

  Правило № 3. Створіть ритуал

Створюйте певний ритуал, щоб робити уроки без стресу. Наприклад, намагайтеся, щоб ваша дитина сідала робити уроки завжди в один і той же час. Режим дня взагалі корисний, а в цьому конкретному випадку він ще й привчає до зібраності й організованості. Крім того, підсвідомо дитина починає сприймати цей процес як щось постійне, само собою зрозуміле, як прийоми їжі, вечірнє миття перед відходом до сну ...

Можливо, варто встановити тимчасові рамки (з урахуванням індивідуального ритму дитини та обсягу домашніх завдань), протягом яких дитина займається, наприклад, півгодини-годину (для молодших школярів) або дві години (для старших дітей).

Тому є як мінімум дві причини. По-перше, після закінчення цього часу дитині вже складно концентруватися і працювати ефективно. По-друге, якщо до цього часу додати ще й кількість годин, проведених у школі, ви побачите, що вийде майже повноцінний робочий день. А це дуже багато для дитячого організму.

  Правило № 4. Організуйте перерви

Щоб робити уроки без стресу, під час виконання домашнього завдання дозволяйте дитині невеликі перерви - 5-10 хвилин (згадайте: адже ви й самі на роботі періодично відволікаєтеся на чай і перекури). У цей час дитина може встати з-за столу і розім'ятися, випити соку або з'їсти яблуко чи апельсин.

Це особливо потрібно малюкам, які ще тільки вчаться писати в прописи і довго сидять в одній позі, вимальовуючи літери. За перерву встигнуть відпочити і оченята.

  Правило № 5. Ваша присутність або перевірка

Для того, щоб дитина (особливо першокласник) робила уроки без стресу, хтось із батьків повинен бути присутнім при виконанні домашнього завдання. Тут важлива поступовість.

Зовсім маленьким школярам тато чи мама допоможуть організувати роботу, простежити, щоб дитина не застрявала на чомусь одному. Це може зажадати вашої присутності протягом усього часу, відведеного на уроки. Потім, у міру дорослішання вашої дитини і придбання нею навичок самостійної роботи, можна домовитися, що вона сама робить легкі і зрозумілі завдання, а з вами - складні.

Інший варіант - дитина готує все сама, а ви перевіряєте.

Обов'язково хваліть і підкреслюйте її самостійність: «Який ти молодець, майже всі уроки зробив сам! Ти вже зовсім дорослий! »

  Правило № 6. Не робіть уроки за дитину

Батьки НЕ МАЮТЬ робити уроки за дитину. Іноді у вас може виникнути спокуса сказати дитині, як вирішувати приклади або відповідати на питання, щоб звільнитися швидше. Це в корені невірно.

* По-перше, тим самим ви подаєте дитині поганий приклад і не дивуйтеся, якщо вона через якийсь час попросить вас зробити уроки за неї.

* По-друге, так вона ніколи не навчиться самостійності та відповідальності.

Ідіть іншим шляхом: ви завжди можете ненав'язливо підказати, підштовхнути, вказати вірний хід думок.

  Правило № 7. Займайтеся додатково

Поспостерігавши якийсь час за тим, як дитина виконує домашні завдання, ви без зусиль зрозумієте, що саме викликає у неї найбільші складності і на що вона витрачає найбільше часу, коли робить уроки. Можливо, їй важко дається читання  або якісь граматичні правила, рахунок у розумі чи переказ тексту.

Якщо ви хочете робити уроки без стресу, у вихідні дні приділіть цим «підводних каменям» додатковий час. Позаймайтеся з дитиною спокійно, без поспіху, і через деякий час ця тактика обов'язково дасть результат. Ваше чадо знайде упевненість в своїх силах.

  Правило № 8. Поговоріть по душах

Якщо ваша дитина сприймає процес навчання і домашні заняття скоріше негативно, ніж позитивно, поговоріть з нею відверто. Розкажіть про свої шкільні роки, які предмети виходили у вас краще, а які давалися важко. Важливо, щоб дитина зрозуміла, що не все і не завжди виходить відразу, треба прикладати зусилля.

Якщо проблема в учителі, проявіть максимум такту. Скажіть, що вчитель теж людина, зі своїми плюсами і мінусами, і дитині треба як слід готуватися по предмету і вести себе на уроці як слід, тоді й проблеми зникнуть. Можливо, вчитель просто дуже суворий, і дитина відчуває себе в його присутності незатишно. (Відразу скажемо, що в особливо складних випадках, можливо, вам самим варто поговорити з педагогом і з'ясувати, чому відносини з учнем не склалися.)

Якщо дитині складно знайти спільну мову з однокласниками, варто з'ясувати, в чому причина напруженості, запросити когось із них у гості, організувати спільний похід куди-небудь або дитяче свято.

  Правило № 9. Наймайте репетитора тільки в крайньому випадку

До репетитора варто звертатися лише, якщо ви бачите явне відставання дитини з якого-небудь предмету, яке об'єктивно підтверджується нею самою і / або учителем. При цьому ви самі не в змозі забезпечити такий рівень занять, який би покрив це відставання і дав би можливість дитині робити уроки без стресу.

Не потрібно перевантажувати дитину додатковими заняттями великою кількістю предметів, навіть якщо ваші доходи дозволяють записати її на десяток платних факультативів і найняти стільки ж репетиторів. Ваше чадо все одно буде не в змозі засвоїти такий обсяг знань і однаково ефективно займатися всіма предметами. Здоров'я і наявність у дитини часу для відпочинку і відновлення сил набагато важливіше.

  Правило № 10. Будьте терплячі

Хочеться побажати вам терпіння. Будьте конструктивні. Це ж ваша дитина, не може бути, щоб у неї абсолютно нічого не виходило.

Певні спільні зусилля, ваші доброзичливість і терпіння обов'язково дадуть результат, і ваша дитина навчиться робити уроки без стресу!







Шановні батьки!



Ви, звичайно, прагнете до того, щоб у вас склалися добрі стосунки зі своєю дитиною, щоб ви були для неї прикладом і авторитетом, щоб у вашій сім'ї панували взаємна любов і повага. Але ваші спрямування досягнуть мети, якщо ви:

- знаєте, що довіра - основне правило;
- завжди своїм дітям говорите правду;
- намагаєтеся бути прикладом для дитини;
- шануєте дитину як особу, що має право на свою точку зору;
- радитеся з дитиною;
- не обманюєте дитину;
- учите правильно оцінювати свої вчинки і вчинки інших дітей;- не ставите метою добитися повної слухняності з першого слова, даєте можливість переконатися дитині, в чому він прав або не прав;
- постійно читаєте книги вголос своїй дитині;
- судите дитину за вчинок, згадуючи себе в його віці;
- знаєте друзів своєї дитини і запрошуєте їх у будинок;
- увечері усією сім'єю обговорюєте, як пройшов день.

Поради психолога 

Порада перша:
найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині - це ваша увага.
Порада друга:
ваше позитивне ставлення до навчання і вчителів спростить дитині час перебування у школі.
Порада третя:
ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.
Порада четверта:
допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.
Порада п’ята:
допоможіть дитині дотримуватись режиму дня.
Порада шоста:
мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.

ПАМ’ЯТКИ

У початковій школі необхідно цілеспрямовано формувати елементарні вміння і навички, учити дітей працювати самостійно, аналізувати навчальну інформацію. Для цього учень має постійно пам’ятати правила, алгоритми, зміст задачі та проміжні результати дій. Особливо складне це для дітей зі слабкою пам’яттю. Тому дуже важливим є використання в  навчальному процесі пам’яток та опорних схем, які дадуть змогу усім учням навіть на початковому етапі вивчення нового матеріалу успішно виконувати завдання.
          Завдяки багаторазовому звертанню до пам’ятки чи схеми учні не лише досягають потрібного результату, а й з мінімальними затратами мимохіть запам’ятовують алгоритм дій.
         Наводжу зразки пам’яток із різних предметів.

Як підготуватися до виразного читання тексту
1. Уважно прочитай текст. Намагайся уявити те, про що в ньому говориться.
2. Визнач тему, головну думку, основний тон висловлювання.
3. Подумай, з якою метою ти будеш читати цей текст, в чому будеш переконувати своїх слухачів.
4. Підкресли найбільш важливі за змістом слова, тобто слова, на які падає логічний наголос.
5. Познач паузи.
6. Подумай, як ти зможеш використовувати інші засоби виразності усного мовлення, наприклад: темп         мовлення, гучність голосу.

Переказ і складання плану за прочитаним
1.    Прочитай твір.
2.    Визнач головну думку, сформулювавши її у кількох реченнях.
3.    Поділи твір на частини.
4.    Добери заголовки до кожної частини.
5.    Прочитай заголовки та перевір, чи передають вони текст достатньо точно; чи не випали з твоєї уваги якісь епізоди.
6.    Перекажи твір за планом.

Характеристика персонажу (художнього образу людини)
Персонажі бувають: головні, другорядні, епізодичні.

1.    Зовнішній вигляд:
  • портрет – обличчя, міміка, жести, фігура, манера поведінки;
  • мова – теми висловлювань, форми мовлення;
  • костюм.
2.    Внутрішній:
  • характер персонажу – сильний – слабкий, вольовий – безвольний, цільний – суперечливий
  • характеристика – авторська, самохарактеристика, відгуки оточуючих.
3.    Світ речей, в якому живе персонаж (інтер’єр).
4.    Світ природи, в якому живе персонаж (пейзаж).
5.    Суспільство, в якому живе персонаж.
6.    Прототип (його наявність або відсутність).

Як готуватись до переказу
1.    Уважно прочитай текст; з’ясуй значення незрозумілих слів.
2.    Дай відповідь на питання, що дані у посібнику або запропоновані вчителем. У разі виникнення труднощів перечитай відповідні частини тексту.
3.    Визнач головну думку тексту. Знайди такі слова, словосполучення і речення, які особливо важливі для її розкриття.
4.    Поділи текст на композиційні та змістові частини відповідно до плану або склади план самостійно.
5.    Прочитай текст знову, розділяючи його змістові частини значними паузами.
6.    Переказуючи текст, слідкуй за послідовністю, намагайся передати всі основні факти.
7.    Прочитай ще раз ту частину, переказ якої не вдався.

Як працювати над оповіданням ( розповіддю) за картиною.
1.    Прочитай відомості про художника.
2.    Зверни увагу на назву картини. Вона часто говорить про задум художника, про те, що він вважав у своїй картині найважливішим.
3.    Розглянь картину; вдумайся в її зміст ( що тут відбувалося; чому?).
4.    Намагайся уявити: що було до моменту, зображеного художником, що буде після нього.
5.    Подумай, кого, у чому і як ти будеш переконувати своїм оповіданням (розповіддю).
6.    Сформулюй тему і головну думку розповіді; в залежності від цього дай їй назву. Склади план.
7.    Постарайся включити в розповідь діалог, елементи опису ( обстановки, природи, зовнішнього вигляду людей), щоб це допомогло повніше уявити хід подій, характери героїв.

Як написати твір
1.    Спочатку обдумай тему твору. Пам’ятай : кожне слово у назві теми має значення. Визнач, про що слід писати в творі.
2.    Продумай головну думку твору, якими словами, реченнями можна розкрити її. Склади план.
3.    Пиши, дотримуючись послідовності викладення.
4.    Підбирай образні слова і вирази.
5.    Уникай повторів одного й того самого слова, словосполучення.
6.    Покажи своє ставлення до того, про що пишеш.
7.    Не забудь зробити висновки.
8.    Перечитай свій твір: чи розкрита в ньому тема, чи розкриті пункти плану, доповни ті частини твору, в яких тема, головна думка, пункти плану розкриті недостатньо.
9.    Зверни увагу на стиль твору, чи вдало виражені думки, внеси потрібні виправлення.

Заучування напам’ять
1.    Прочитай вірш або прозаїчний уривок «мовчки».
2.    Прочитай вголос.
3.    Поділи текст на змістові частини ( можна використовувати поділ на строфи).
4.    Заучуй по одній частині, повторюючи кожного разу вивчену і нову частини разом.
5.    Розкажи вірш або уривок напам’ять.
6.    Повтори вивчене перед сном та вранці.

Як робити звуковий аналіз слів
1.    Вимови слово і послухай його.
2.    Вимови послідовно всі звуки у слові.
3.    Поділи слово на склади.
4.    Визнач наголошений склад.
5.    Вимови голосні звуки.
6.    Вимови приголосні звуки. Охарактеризуй їх (тверді чи м’які, дзвінкі чи глухі).
7.    Порівняй кількість букв і звуків у слові. Якщо їх кількість неоднакова, поясни це.

Як виконувати розбір речення
1.    Прочитай речення.
2.    Визнач вид речення за метою висловлювання ( розповідне, питальне, спонукальне).
3.    Визнач вид речення за інтонацією ( окличне, неокличне).
4.    Назви головні члени речення.
5.    Назви другорядні члени речення.
6.    Установи зв’язок слів у реченні за допомогою питань.

Як правильно списувати
1.    Прочитай речення, повтори його, не дивлячись на зразок.
2.    Визнач орфограми у словах.
3.    Прочитай речення за складами.
4.    Запиши речення, диктуючи його собі за складами.
5.    Прочитай свій запис.
6.    Порівняй свій запис зі зразком. Якщо є помилки, виправ їх.

Як виконувати самостійну роботу вдома
1.    Сідай за уроки в один і той самий час.
2.    Провітри кімнату за 10 хвилин до початку занять.
3.    Вимкни радіо, телевізор, щоб вони не заважали тобі.
4.    Прибери зі столу все зайве.
5.    З’ясуй розклад уроків  на завтра. Перевір, чи всі завдання записані у щоденнику.
6.    Приготуй навчальне приладдя для занять.
7.    Підручники, зошити, щоденник поклади на визначені місця на столі.
8.    Відкрий підручник, почни працювати.
9.    Не поспішай, працюй уважно.
10.Не намагайся виконати відразу усі завдання.
11.Перш ніж звертатися по допомогу, подумай, чи використав ти усі способи виконання завдання.
Цікавий мультфільм про здійснення мрій

1 коментар:

Підписатися на: Дописи (Atom)