29 січня - День пам'яті Крут

Пам'яті Героїв Крут присвячується

дивитися докладніше тут***

дивитися детальніше тут***

22 січня - День соборності України

 У лютому 1917 року відбулася подія, яка, можна сказати, змінила хід історії. У Росії до влади прийшли більшовики на чолі з Леніним. На революційній хвилі відновилися спроби національного й державного відродження України. 

  У березні 1917 року в Києві було створено Центральну Раду. Очолив її відомий український історик Михайло Грушевський. У результаті державного перевороту у квітні 1918 року до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Цей державний діяч  опікувався питаннями українських збройних сил, дипломатичних зв'язків з іншими державами,зіцнення місцевої влади. Багато зусиль гетьман доклав задля розвитку національної науки та освіти. Але достатньої підтримки Скоропадський не отримав, тому в грудні 1918 року змушений був піти з Києва разом із німецькими військами. 22 січня 1918 року було проголошено Четвертий універсал першого українського уряду. У ньому Україна проголошувалася самостійною державою - Українською Народною Республікою.

  Після гетьмана Скоропадського державу очолила Директорія - наступний український уряд. На чолі Директорії стали Володимир Винниченко та Симон Петлюра, діячі одного з попередніх урядів - Центральної Ради. Правління цього уряду теж не було тривалим, оскільки його члени не могли дійти згоди. Отже, у 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна. Весь народ був розділений за політичними інтересами, за якими зазвичай стояло просте прагнення до спокійного та заможного життя. Спокійно вирішити проблему не вдалося - сварилися родичі, зі зброєю виступали один проти одного колись найближчі друзі. Хтось поділяв методи боротьби більшовиків, хтось був категорично проти, а тому виступав на протилежному боці. Анархісти діяли здебільшого самостійно, інколи підтримуючи то більшовиків, то їхніх супротивників.

   Це були криваві часи для України. До всіх бід додавалися ще й наступи ворогів, які прагнули реалізувати власні загарбницькі наміри на території нашої держави. І більшовицька Росія, і Польща прагнули загарбати величезні й багаті землі України. 

     Поки криваві події відбувалися на Лівобережжі, у Львові, 13 листопада 1918 року проголосили утворення ЗУНР ( Західноукраїнської Народної Республіки). Церемонія об'єднання Української Народної Республіки  та Західноукраїнської Народної Республіки на правах федерації, зберегла власну адміністрацію, уряд, армію, право на вирішення зовнішньополітичних питань. Дипломатичні представництва Західноукраїнської народної Республіки були в багатьох країнах Європи, зокрема в Німеччині, Австро-Угорщині та навіть у Ватикані.

    Остаточне ухвалення Акту злуки  планувалося на засіданні першого українського парламенту, але історія розпорядилася так, що цей парламент так ніколи й не було скликано. До того часу Українська Народна Республіка вже припинила своє існування. Уже за два тижні після проголошення Акту злуки уряд нашої держави ( на той момент Директорія) під натиском Червоної Армії був змушений залишити спочатку столицю - Київ, а потім - і територію України.

       Отже, соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об'єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу. Зараз, оцінюючи події минулих часів загалом і Акт злуки українських земель, зокрема, дослідники прийшли до думки, що, незважаючи на те, що цей Акт мав певною мірою формальний характер, усе ж таки він відіграв надзвичайно важливу роль, на кілька подальших десятиліть визначивши розвиток і формування політичних сил в Україні. Він також вплинув на національне самоусвідомлення українців, виконав об'єднавчу в духовному плані місію. Це був перший за останні шістсот років рішучий крок нашого народу до об'єднання.

  На думку дослідників-істориків, наша сучасна прекрасна Україна успадкувала демократичні традиції та державну символіку об'єднаної Української Народної Республіки. Але ця визначна дата, яка ніколи не випускалася з уваги українськими політиками, тільки протягом останніх кількох років відзначається на державному рівні.   

      

20 січня - День Іоана Хрестителя

    Офіційна назва цього дня - Собор Предтечі та Хрестителя Господнього. Предтеча - значить "попередник". Святий Іоан, за переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з'явлення Ісуса Христа. А коли сам Ісус Христос забажав охреститися в нього, то Іоан Предтеча виконав закон.  Таким чином Спаситель показав приклад святого хрещення, дав людям зрозуміти, що закон Божий слід виконувати.                                      

     Друга назва цього свята - Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом, що лежав під образами в домі ще багатої куті. За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною. Від цього дня для жінок уже час братися до роботи. До речі, в усі головні зимові свята жінкам і дівчатам не можна ходити по воду - це роблять за них чоловіки й парубки. Чоловікам же не варто забувати, що від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна ходити в шинок - гріх великий, ще вода не свячена...

19 січня - Водохреще

   Це свято має й іншу назву - Богоявлення. Може виникнути закономірне запитання : чому Богоявленням названий не День народження Ісуса Христа, а саме цей день. Відповідь проста : справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився й освятив воду. 

18 січня - Голодна кутя

   ... Після святкової вечері повинні "прогнати" кутю - на вулиці, б'ючи палицею в причільний кут, промовляти щось на зразок :

Утікай, кутя, з покуття, 

Узвар, іди на базар,

Паляниці, залишайтесь на полиці, 

"Дідух" - на теплий дух,

Щоб покинути кожух.

     За переказами, ще запорозькі козаки кутю проганяли на Січі, але в дуже своєрідний спосіб - зчиняючи стрілянину. Цього дня прийнято святити в церкві воду, причому посуд, призначений для святої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від усіх негараздів. У деяких регіонах України господині замішують на свяченій воді рідке тісто й цим тістом малюють на стінах дому й інших господарських будівлях хрести "від злих сил". Господар дому окропляє свяченою водою всіх, хто є присутнім в оселі, при цьому супроводжує свої дії приблизно такими словами : " Дай, нам, Боже, і на той рік діждатися!" Далі слід так само окропити господу - усе, що в домі і навколо дому. 

  Наймолодший син або донька мають свої обов'язки цього дня : мусять узяти три пироги й, ідучи за батьком, надкусити один пиріг у передпокої, другий - у коморі, а третій - надворі. За старих часів свяченою водою малювали хрести навіть на хліборобському знарядді, окроплювалася худоба.

        Після цих магічних дій родина сідає до столу і з'їдає святкові пироги, дякуючи Богу за те, що вже має, і благаючи про милосердя й надалі. Решту вечері віддають свійським тваринам. По вечері всі члени сім'ї кладуть використані ложки в одну тарілку ( миску) , а поверх них слід покласти хліб - на добрий урожай. Якщо зранку чиясь ложка буде знайдена перевернутою, значить, на хазяїна цієї ложки наступного року чекає тяжка хвороба. За народними повір'ями, у цей день слід засвітити рано лампу, щоб кури добре неслися, до того ж не можна голосно кликати птицю, щоб злі сусіди не почули й не наврочили. Дівчатам дозволяєтьсяв цей вечір ворожити, а дітям - щедрувати. Кожна дитина з ватаги щедрувальників носить із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку. Господар же має обдарувати щедрувальників пригоршнею вівса, намоченого у воді. Дуже давніх часів сягає вірування, що на це свято тварини говорять людською мовою, але підслуховувати ці розмови в жодному разі не можна, бо за це Бог покарати може... 

14  січня  - Новий рік за старим стилем , День Василя

Вітання зі Старим Новим роком!!!    докладніше тут***

Ніч перед Новим роком ясна й тиха - буде рік спокійний та щасливий.

Сонце ясне зійде - буде добрий урожай садовини.

Іней вкриє рясно дерева - буде добрий урожай зернових.

Частина неба закрита на Новий рік хмарами - звідти слід сподіватися щастя й урожаю.

Випаде в цей день сніг - щасливий рік буде.

Туман віщує гарний урожай.

13 січня  - Щедрий вечір ( свято Меланки)

     Щедрий вечір уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії. Цього дня батько ховається від своїх дітей за символом багатства та щедрості - за пирогами. Діти повинні вдавати, що в цю мить батька не бачать - так велить традиція. Вони повинні запитувати у матері, де ж батько подівся. А "здивована " мати бажає, аби й наступного року діти за пирогами батька не помітили. Після цього господар хреститься та запрошує родину до столу - до щедрої куті. 

    Для дівчат одна з найважливіших цього вечора справ - поворожити. Здебільшого ворожать так само, як і на Андрія : бігають запитувати ім'я першого стрічного, кидають чобіт через плече - куди носком буде звернений, у той бік дівчині заміж йти; навпомацки лічать кілки в огорожі, на якій зупиняться - прикрашають, а потім роздивляються, чи гарного "нареченого" собі вибрали,  тощо. За легендою, цієї ночі дівчата-відьми збирають чаклунське зілля "нечуй-вітер". У цю ніч воно має найбільшу силу, але знайти його можуть тільки сліпі люди або ж відьми. Той, хто його знає, за власним бажанням може стати невидимим і нечутним. Але місця, де це зілля росте, знають тільки чарівниці.

     У цілому ця ніч сповнена магічних дій, спрямованих на розгадування майбутнього, забезпечення родинного добробуту та щастя на весь новий рік. Народні повір'я стверджують, що цими святковими днями небеса відкриті для людської молитви - можна просити в Бога про найпотаємніше.

"Меланка"

       На Меланію українці грають у "Меланку", щоб провести Старий рік якомога веселіше. а грати треба ось як. З гурту  молоді вибирається хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він переодягається і стає "Меланкою". Інші теж переодягаються : хто циганом, хто ведмедем, хто чортом... одним словом, хто що цікавіше придумає , те й утілює. Це дійство цілком може відбуватися й удень - тоді і дітлахи юрбою біжать за переодягненою ватагою, щоб добре роздивитися таку чудасію.

         Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих домів, у яких є надія зустріти дівчат. Як і при водінні кози, дозвіл пощедрувати слід випрошувати тільки в пісенній формі :

Господинечко, господаречку,

Пусти в дім Меланочку,.

Меланочка чисто ходить - 

Нічого в домі не шкодить.

Добрий вечір!

      Господар запрошує до хати, уся родина збирається подивитися на ряжених, надто ж цікаві дівчата до того, що відбувається. Незважаючи на попередню "рекламу", "Меланка" ходить по хаті й робить шкоду - може сміття розкидати або посуд поперевертати. Господині знають цей звичай, тож уважно слідкують, щоб "Меланка" поводилася гарно, нічого не чіпала.

      Тим часом хлопці щедрують, висміючи поганих господинь :

А Меланка - неробоча,

Її сорочка - парубоча,

Якщо люди ідуть на жнива,

То Меланка - на пива!

            Дівчата сміються й хвалять пісню й танці. Кожен із ряджених показує свої здібності : щосили пританцьовує, яж поки дух заб'є. Коли нарешті щедрівку скінчено, усі сідають до святкового столу. Якщо "Меланкою" обирають дівчину, то ця "Меланка" значно поважніша та статечніша; вона вбирається молодою. Дівчата, щедруючи, до оселі не заходять, а стоять попід вікнами та співають :

Ой, на річці, на Йордані,

Добрий вечір на Мелані.

Добрий вечір, щедрий вечір,

людям добрим на сей вечір.   

  Якщо вночі вітер дме зі сходу, значить, буде добрий урожай фруктів, якщо з півдня - рік буде спекотним, але благополучним для людей, якщо із заходу - буде молока й риби вдосталь.

"Водіння кози"

  На Меланію козу водять. Саму козу здебільшого роблять із дерев'яної палиці, один із кінців якої слід розколоти - це будуть роги. Роги можна прикрасити на власний смак, зокрема можна прив'язати дерев'яні ложки - козячі вуха. З протилежного боку палиці "чіпляють" якийсь віхтик - це буде козячий хвіст. Коли коза готова, її треба "одягти" у старий кожух хутром нагору, але так, щоб було видно, де в цієї імпровізованої кози "морда". Рукава кожуха мають звисати вниз - це "ноги"кози. 

    От той, хто цього вечора - "коза", залізає під кожух, однією рукою тримається за прикрашену палицю та крутить "хвостом". Окрім "кози", компанія вибирає на вечір "кота" - зазвичай наймолодший з хлопців із гурту; до обов'язків "кота" входить носити торбу, нявчати та просити сала.

      Дійство починається з настанням темряви. Діти приходять до будь-якої хати й просять :

- Пустіть у хатку, бо так вже коза змерзла!

       Господар відповідно до звичаю наче відмовляється :

- Дуже тісно в домі, ніде козі розгулятися.

      А діти продовжують просити :

- Та пустіть уже, бо несила - так змерзла.

      Традиція  вимагає, щоб тричі господар відмовив "козі" й тільки потім запитав дозволу в господині. І тоді "коза" вже звертається до господині :

- Хазяйко, будь-ласка, пустіть, бо змерзну не тільки я, але й козенята!

- Уже пізно, та й діти сплять - ви їх налякати можете. Навіщо ви нам здалися?

       І  знову тричі господиня відмовляє ( а для цього їй ніколи не бракує причин), а коза вже проситься. Нарешті дозвіл від хазяйки дому отримано :

- Гаразд, ідіть, але дивіться - співайте добре!

   Ось тепер уся ватага заходить до хати, знімає шапки, вітається з присутніми. "Коза" починає співати, прицьому разом із "котом" притопує в такт пісні. Діти господарів тішаться з того, що відбувається в оселі, їм дозволено смикати "кота" за вуса й "козу" за хвіст. У цей час підспівує решта гурту, оповідаючи в пісенній формі поневіряння бідної "кози". Під час співу  "коза" намагається відтворити пантомімою слова пісні. Ясна річ, у кінці пісні падає та вдає, ніби мертва. Щедрівники хором співають далі, жартома перелічуючи , які харчі зарадять лиху й оживлять "козу". "Кіт" із ними цілком згоден : "Сала, сала, сала! Щоб наша коза встала!" "Коза" оживає, схоплюється на рівні ноги й прямує до печі, принюхуючись, а щедрувальники продовжують співати. Коли пісню доспівано, весь гурт дітлахів-щедрувальників звертається до хазяїв в один голос із побажанням здоров'я та святковими вітаннями, кланяються господарям. І тепер діти отримують жартома випрошене в господині сало. Після трьох традиційних відмов господиня все ж таки пригощає кота - салом, козовода - пирогом, а скарбника гурту - гроима. Отак, досхочу пощедрувавши, молодь збирається в одному домі разом і продовжує веселитися.

7 січня  - Різдво Христове

6 січня  - Свят-вечір

1 січня  - Новий рік !!!

З Новим 2018 роком, Україно !!!   докладніше тут***

"Морозець" докладніше тут***