22 січня - День соборності України

 У лютому 1917 року відбулася подія, яка, можна сказати, змінила хід історії. У Росії до влади прийшли більшовики на чолі з Леніним. На революційній хвилі відновилися спроби національного й державного відродження України. 

  У березні 1917 року в Києві було створено Центральну Раду. Очолив її відомий український історик Михайло Грушевський. У результаті державного перевороту у квітні 1918 року до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Цей державний діяч  опікувався питаннями українських збройних сил, дипломатичних зв'язків з іншими державами,зіцнення місцевої влади. Багато зусиль гетьман доклав задля розвитку національної науки та освіти. Але достатньої підтримки Скоропадський не отримав, тому в грудні 1918 року змушений був піти з Києва разом із німецькими військами. 22 січня 1918 року було проголошено Четвертий універсал першого українського уряду. У ньому Україна проголошувалася самостійною державою - Українською Народною Республікою.

  Після гетьмана Скоропадського державу очолила Директорія - наступний український уряд. На чолі Директорії стали Володимир Винниченко та Симон Петлюра, діячі одного з попередніх урядів - Центральної Ради. Правління цього уряду теж не було тривалим, оскільки його члени не могли дійти згоди. Отже, у 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна. Весь народ був розділений за політичними інтересами, за якими зазвичай стояло просте прагнення до спокійного та заможного життя. Спокійно вирішити проблему не вдалося - сварилися родичі, зі зброєю виступали один проти одного колись найближчі друзі. Хтось поділяв методи боротьби більшовиків, хтось був категорично проти, а тому виступав на протилежному боці. Анархісти діяли здебільшого самостійно, інколи підтримуючи то більшовиків, то їхніх супротивників.

   Це були криваві часи для України. До всіх бід додавалися ще й наступи ворогів, які прагнули реалізувати власні загарбницькі наміри на території нашої держави. І більшовицька Росія, і Польща прагнули загарбати величезні й багаті землі України. 

     Поки криваві події відбувалися на Лівобережжі, у Львові, 13 листопада 1918 року проголосили утворення ЗУНР ( Західноукраїнської Народної Республіки). Церемонія об'єднання Української Народної Республіки  та Західноукраїнської Народної Республіки на правах федерації, зберегла власну адміністрацію, уряд, армію, право на вирішення зовнішньополітичних питань. Дипломатичні представництва Західноукраїнської народної Республіки були в багатьох країнах Європи, зокрема в Німеччині, Австро-Угорщині та навіть у Ватикані.

    Остаточне ухвалення Акту злуки  планувалося на засіданні першого українського парламенту, але історія розпорядилася так, що цей парламент так ніколи й не було скликано. До того часу Українська Народна Республіка вже припинила своє існування. Уже за два тижні після проголошення Акту злуки уряд нашої держави ( на той момент Директорія) під натиском Червоної Армії був змушений залишити спочатку столицю - Київ, а потім - і територію України.

       Отже, соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об'єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу. Зараз, оцінюючи події минулих часів загалом і Акт злуки українських земель, зокрема, дослідники прийшли до думки, що, незважаючи на те, що цей Акт мав певною мірою формальний характер, усе ж таки він відіграв надзвичайно важливу роль, на кілька подальших десятиліть визначивши розвиток і формування політичних сил в Україні. Він також вплинув на національне самоусвідомлення українців, виконав об'єднавчу в духовному плані місію. Це був перший за останні шістсот років рішучий крок нашого народу до об'єднання.

  На думку дослідників-істориків, наша сучасна прекрасна Україна успадкувала демократичні традиції та державну символіку об'єднаної Української Народної Республіки. Але ця визначна дата, яка ніколи не випускалася з уваги українськими політиками, тільки протягом останніх кількох років відзначається на державному рівні.