понеділок, 30 березня 2020 р.
30 БЕРЕЗНЯ - ТЕПЛИЙ ОЛЕКСА
Цей день знаменує початок роботи пасічників. Народна традиція велить пасічникам, випускаючи бджіл на теплого Олексу, викопати посередині пасіки невеличку дернину й обнести пасіку цією дерниною три рази. Під час третього обходу слід доторкнутися дерниною до всіх вуликів і приказати наступне :
-Як земля не зрушує зі свого місця, так хай і бджоли мої не зрушують від свого хазяїна!
За стародавнім віруванням, на теплого Олексу вівсянка співає свою першу пісеньку - це одні з перших звуків весни. Щука цього ж дня лід хвостом розбиває, і це навіть почути можна, варто тільки вийти рано-вранці до води й прислухатися. За легендою, ту весняну щуку, що лід розбиває, можна голими руками впіймати, один мужик це зробив, але через три дні помер. А перед смертю йому весь час здавалося, що спіймана щука зі страшенною силою його хвостом по голові б'є.
Якщо спіймати цю щуку, то можна з рибальством сміливо прощатися - не буде вже вдачі. Щука викидає ікру зазвичай на теплого Олексу, тож завзяті рибалки святкують цей день, сподіваючись, що з Божою допомогою рибалити будуть вдало.
Мультфільм для дітей
дивитися докладніше тут***
У цей час журавлі повертаються з вирію. Відповідно до фольклорних переказів, журавель"відповідальний" за лад і згоду між птахами. Існує повір'я, що якщо діти кинуть на землю червоний пояс або хустку, то журавлі далі не полетять, а кружлятимуть над тим місцем, де пояс лежить, і потроху спускатимуться до землі. Цей звичай має назву - "перев'язувати дорогу червоним поясом". Зруйнувати журавлине гніздо - великий гріх, оскільки журавель - небесний птах.
пʼятниця, 27 березня 2020 р.
четвер, 26 березня 2020 р.
понеділок, 16 березня 2020 р.
Карантин - річ, звичайно, несподівана.
Але цей час дистанційного навчання можна використати не тільки для захисту здоров'я, а ще й для тренування навички планування справ та відповідальності.
Для вашої зручності уроки будуть в 2 форматах:
- в блозі: відео з поясненням, фото, ілюстрації, ігри для закріплення або кращого розуміння на сторінці Дистанційне навчання;
- як зазвичай у групі Viber: номер сторінки і коротко, що робити.
Ваш вибір, що обрати для вашої родини.
середа, 26 лютого 2020 р.
пʼятниця, 7 грудня 2018 р.
Пройшов ще один день для моїх дорогих учнів. Що вони понесли із собою зі школи у свої домівки? Щоденники із "дванадцятками", "одинадцятками"? А, може, гарний настрій, а, може, щось запало в їхні душі, щось пробудило їхні думки?..
— Наше вивчення теми "Мова і мовлення" закінчилося, — звертаюсь я до моїх учнів на занятті української мови. — Ви чудово виконали тестові завдання, написали твори. Ми вже можемо переходити до вивчення нової теми. Але я хочу затримати вас, зачекайте. Щось запало в душу з цієї теми? Які думки, які знання тепер залишились із вами назавжди?
Діти здивовано переглянулись. Тиша в класі. Нарешті, підводиться рука, друга, третя...
- Я відчула бажання краще вивчати українську мову, — каже Христина.
- Я вже зрозумів різницю між поняттями "мова" і "мовлення", — відповідає Дмитрик.
- Я зрозуміла, що із слів твориться мова. Тому треба бути уважною із словами, які ми вимовляємо, бо які наші слова, така наша мова, — зауважує Катерина.
Як вчитель я вже давно зрозуміла, що важливо щодня бачити перед собою мету: завжди розуміти, знати, для чого той чи інший навчальний матеріал потрібен моїм учням.
Мої учні — маленькі особистості, їх навчання ніколи не закінчиться. Школа — це лише одна із сходинок того навчання, яке називається життя. Зараз доля довірила мені навчати цих маленьких українців, доглядати їх, охороняти від небезпеки, зміцнювати їхнє природне прагнення до прекрасного, величного... Хіба можу я, людина, якій вони довіряють, байдуже подати знання, виставити бали і сказати: "Моя справа зроблена — в щоденниках, в журналі бали стоять, я провела всі заняття, діти гарно написали перевірні роботи. Цього достатньо"? Ні!
Перед вивченням кожної навчальної теми ставлю перед собою і учнями три головні мети: визначаю, що учні повинні знати, вміти і цінувати. Про знання і вміння можна дізнатися з навчальної програми. А от що б я хотіла допомогти цінувати моїм учням — це вже справа моєї, вчительської творчості (важливо враховувати особливості класу, проблеми учнів, їх інтереси, зацікавленість).
Суть проблеми, над якою я працюю, полягає в ефективному розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів. Нові знання на уроках української мови завжди формуються на попередньо вироблених опорних уміннях, таких, як уміння співвідносити звуки і букви, аналізувати слова за будовою і зв'язками, добирати слова і речення залежно від мети висловлювання.
У народі кажуть — що посієш, те й пожинатимеш. Будемо сіяти формальне ставлення до учнів, збиратимемо байдужість й спустошеність душ і думок. Сіятимемо любов і повагу, збиратимемо вдячність і зацікавленість.
Учитись важко, а учить ще важче,
Але не мусиш зупинятись ти.
Як дітям віддаси усе найкраще,
То й сам сягнеш нової висоти.
П.Сингаївський
Я створюю особистість і доки
житиму, шукатиму ті методи
й засоби навчання, за допомогою
яких мої учні зможуть змінювати
цей світ лише на добро людям,
бо я обрала професію вчителя,
а професію, як любов, обирають
на все життя.
— Наше вивчення теми "Мова і мовлення" закінчилося, — звертаюсь я до моїх учнів на занятті української мови. — Ви чудово виконали тестові завдання, написали твори. Ми вже можемо переходити до вивчення нової теми. Але я хочу затримати вас, зачекайте. Щось запало в душу з цієї теми? Які думки, які знання тепер залишились із вами назавжди?
Діти здивовано переглянулись. Тиша в класі. Нарешті, підводиться рука, друга, третя...
- Я відчула бажання краще вивчати українську мову, — каже Христина.
- Я вже зрозумів різницю між поняттями "мова" і "мовлення", — відповідає Дмитрик.
- Я зрозуміла, що із слів твориться мова. Тому треба бути уважною із словами, які ми вимовляємо, бо які наші слова, така наша мова, — зауважує Катерина.
Як вчитель я вже давно зрозуміла, що важливо щодня бачити перед собою мету: завжди розуміти, знати, для чого той чи інший навчальний матеріал потрібен моїм учням.
Мої учні — маленькі особистості, їх навчання ніколи не закінчиться. Школа — це лише одна із сходинок того навчання, яке називається життя. Зараз доля довірила мені навчати цих маленьких українців, доглядати їх, охороняти від небезпеки, зміцнювати їхнє природне прагнення до прекрасного, величного... Хіба можу я, людина, якій вони довіряють, байдуже подати знання, виставити бали і сказати: "Моя справа зроблена — в щоденниках, в журналі бали стоять, я провела всі заняття, діти гарно написали перевірні роботи. Цього достатньо"? Ні!
Перед вивченням кожної навчальної теми ставлю перед собою і учнями три головні мети: визначаю, що учні повинні знати, вміти і цінувати. Про знання і вміння можна дізнатися з навчальної програми. А от що б я хотіла допомогти цінувати моїм учням — це вже справа моєї, вчительської творчості (важливо враховувати особливості класу, проблеми учнів, їх інтереси, зацікавленість).
Суть проблеми, над якою я працюю, полягає в ефективному розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів. Нові знання на уроках української мови завжди формуються на попередньо вироблених опорних уміннях, таких, як уміння співвідносити звуки і букви, аналізувати слова за будовою і зв'язками, добирати слова і речення залежно від мети висловлювання.
У народі кажуть — що посієш, те й пожинатимеш. Будемо сіяти формальне ставлення до учнів, збиратимемо байдужість й спустошеність душ і думок. Сіятимемо любов і повагу, збиратимемо вдячність і зацікавленість.
Учитись важко, а учить ще важче,
Але не мусиш зупинятись ти.
Як дітям віддаси усе найкраще,
То й сам сягнеш нової висоти.
П.Сингаївський
Я створюю особистість і доки
житиму, шукатиму ті методи
й засоби навчання, за допомогою
яких мої учні зможуть змінювати
цей світ лише на добро людям,
бо я обрала професію вчителя,
а професію, як любов, обирають
на все життя.
Підписатися на:
Дописи (Atom)