1 квітня - День сміху

Наразі невідомо, як виникло це свято, але звичай відзначати його існує в усій Європі й майже всій Азії. Більшість дослідників сходяться на думці, що це свято сягає язичницьких часів, установити християнське джерело не вдалося, власне, як і пов'язати цей день із якоюсь світовою релігією.
Ще в давніх індійців був звичай під час святкування народження Шиви жартома обманювати один одного. За давнім звичаєм, ця процедура задобрювала богів. З точки зору давньоримського філософа Апулея, традиція жартувати й обманювати бере свій початок від свята на честь бога сміху. Натомність давні ісланці вважали богів засновниками дня сміху. Цю думку поділяютьз ісланцями й жителі Данії, Норвегії та Швеції. За легендою, аси (давньоісланські боги) святкували перше квітня в пам'ять дочки Тіасса Скадеї.
За давньоєврейською легендою, "перше квітня" - значить "неправда". За переказами, коли тіло Ісуса Христа було викрадено із домовини, начебто саме тоді євреї навчили народ жартівливих жартів : на фразу "Христос воскрес!" мала бути відповідь "Перше квітня!"шотландці називають першотравневий обман "гонінням шуліки", французи - "квітневою рибою" : англійці більш критичні : для них перше квітня - свято дурнів. Дуже цікавою є німецька традиція. Згідно з нею батьки посилають дітей до рідних, друзів і просто сусідів, аби діти попросили щось таке, чого не можна отримати, наприклад, голосу собаки, запаху квітів, посмішки чорта тощо. Це доручення має назву "посилати у квітень". Походження такого звичаю пов'язують із виставами часів середньовіччя, зроблених на основі Святого Письма. Маються на увазі перекази про те, як водили Ісуса Христа від Каяфи до Пілата, від Пілата до Ірода, тобто даремно посилали когось за чимось.
